Швейцарія традиційно синхронізує свою санкційну політику з рішеннями Європейського Союзу щодо Росії та регулярно імплементує пакети обмежень, ухвалені в Брюсселі. Водночас значно менше уваги приділяється тому, що окремі торговельні обмеження Берн застосовує і до України. Про це повідомляє видання “Європейська правда”.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ ЄС запровадив масштабні санкції проти держави-агресора. До більшості з них приєдналася й Швейцарія. Йдеться не лише про заборони на постачання озброєння, військової техніки чи боєприпасів, а й про широкий спектр товарів подвійного призначення та послуг. Мета цих заходів — обмежити ресурси, які можуть бути використані для ведення війни.
Однак у межах політики нейтралітету Швейцарія частково поширює принцип «однакового ставлення» і на Україну. Уряд пояснює це необхідністю зберігати баланс між сторонами конфлікту. Водночас низка правників ставить під сумнів таку інтерпретацію. Зокрема, професор Бернського університету Йорг Кюнцлі наголошує: коли йдеться про очевидну агресію, держава не може прикриватися нейтралітетом, і заборона застосування сили закріплена в Статуті ООН.
Є й правова різниця у підходах. Санкції проти Росії ґрунтуються на Законі про ембарго, тоді як обмеження щодо України запроваджувалися в порядку надзвичайного права через постанови Федеральної ради. Проблема в тому, що такий режим має часові рамки — максимум чотири роки.
Саме тому уряд планує перевести ці торговельні заходи у формат федерального закону. Законопроєкт уже проходить стадію громадського обговорення та міжвідомчих погоджень, після чого його розгляне парламент. Очікується, що дискусія буде непростою: одні політики вважають нову ініціативу несумісною з нейтралітетом, інші — наголошують, що не можна прирівнювати країну-жертву до агресора.
Водночас соціологія свідчить: значна частина громадян Швейцарії підтримує допомогу Україні — як гуманітарну, так і оборонну. Тож остаточне рішення парламенту стане своєрідним тестом не лише для політичної еліти, а й для суспільства країни.
