Минуло чотири роки від дня загибелі українського фотожурналіста Макса Левіна — одного з найсильніших документалістів війни. 13 березня 2022 року він разом із військовим і фотографом у минулому Олексієм Чернишовим вирушив у район Гути Межигірської на Київщині, щоб зафіксувати наслідки російського вторгнення. Після того як вони залишили автомобіль і попрямували у бік Мощуна, зв’язок із ними обірвався.
Згодом стало відомо, що Левін намагався повернутися до місця, де напередодні втратив дрон із важливими матеріалами. За словами його подруги, журналістки та депутатки Ірпінської міської ради Михайлини Скорик, саме там, у зоні активних бойових дій, його схопили російські військові. Розслідування міжнародної організації «Репортери без кордонів» встановило, що фотожурналіста, ймовірно, катували, а згодом холоднокровно стратили.
Тіло Макса Левіна було знайдене 1 квітня 2022 року поблизу Гути Межигірської. За попередніми даними, його вбили двома пострілами зі стрілецької зброї. Разом із ним загинув і Олексій Чернишов — їхня багаторічна співпраця обірвалася трагічно.
Макс Левін народився у Боярці на Київщині. Попри технічну освіту, він обрав шлях фотожурналіста і понад десять років працював у медіа, зокрема у виданні «Лівий берег». Його роботи публікували Reuters, BBC, Associated Press, TRT World, «Радіо Свобода» та hromadske. Із 2014 року він документував війну Росії проти України, створюючи глибокі й емоційні візуальні історії, зокрема проєкт Afterilovaisk.
Його слова — «кожен фотограф мріє зробити знімок, який зупинить війну» — стали символом професії, яку він обрав і якій залишився вірним до кінця. У 2022 році Левіна посмертно відзначили спеціальною нагородою премії імені Георгія Гонгадзе за внесок у розвиток української журналістики та особисту мужність.
У Макса Левіна залишилися четверо синів. Наймолодший народився вже після загибелі батька.
Пам’ять про журналіста вшанували і на місці його смерті. У липні 2024 року в лісі між Гутою Межигірською та Мощуном встановили меморіальну табличку з QR-кодом, що веде до сторінки з його біографією. Ініціативу створення тимчасового меморіалу підтримали рідні, друзі та колеги, які також заснували фонд імені Макса Левіна, щоб зберегти його спадщину.
Його фотографії залишаються не лише свідченням злочинів війни, а й нагадуванням про ціну правди, за яку він заплатив власним життям.
