Після початку повномасштабної війни в Україні в суспільстві почали обговорювати законність мобілізаційних заходів. Здебільшого противники призову аргументують свою позицію тим, що в країні введено воєнний стан, а не стан війни. А після посилення мобілізації ці суперечки спалахнули з новою силою.
Про те, що таке стан війни та чим він відрізняється від воєнного стану – в матеріалі MAXnews.
Закон про воєнний стан
24 лютого 2022-го, після початку повномасштабного вторгнення держави-терориста, президент Володимир Зеленський затвердив указ No 64/2022 “Щодо впровадження воєнного стану в Україні”. Відповідно до цього документу, воєнний стан був введений з 5:30 ранку того ж дня та мав тривати протягом 30 днів, охоплюючи всю територію країни.
Відповідне рішення, як й неодноразово згадувалось вище, було ухвалено через військову агресію РФ й на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони (РНБО).
Воєнний стан є особливим правовим режимом, який може бути запроваджений як на всій території країни, так і в окремих її регіонах у разі ворожих дій або загрози вторгнення, порушення цілісності країни чи незалежності. Він надає органам держвлади, військовому командуванню та місцевим адміністраціям необхідні повноваження для реагування на загрози і захисту від агресії. Також він може передбачати тимчасове обмеження прав громадян і юридичних осіб.
Відповідно до закону “Про правовий режим воєнного стану”, воєнний стан можуть запровадити у разі:
- ризику збройної агресії.
- загрози незалежності країни;
- загрозі територіальної цілісності;
- ризику нападу на країну.
Як запроваджується воєнний стан
Спочатку необхідно, щоб РНБО винесла пропозицію щодо введення воєнного стану. Після цього президент підписує указ, у якому вказуються:
- територіальні межі, на яких діятиме воєнний стан;
- тривалість запровадження цього особливого режиму;
- завдання для органів влади та військового командування;
- права і свободи громадян, що можуть бути обмежені.
Після цього особливий режим оголошується через засоби масової інформації (ЗМІ) чи іншими способами. Зокрема голови держорганів або ж органів місцевого самоврядування, підприємства й установи повинні посприяти тому, щоб народні обранці прибули на засідання українського парламенту для здійснення своїх повноважень.
Обмеження прав під час воєнного стану
Під час воєнного стану можуть бути тимчасово обмежені деякі права та свободи громадян, що гарантовані Конституцією України. Зокрема, це стосується:
- статті 30: право на недоторканність житла;
- статті 31: право на таємницю листування, телефонних розмов і будь-якої іншої комунікації;
- статті 32: право на недоторканність особистої інформації;
- статті 33: право на вільне пересування, вибір місця проживання та залишати Україну;
- статті 34: свобода думки та слова;
- статті 38: право брати участь в управлінні державою, у виборах та референдумах;
- статті 39: право організовувати й брати участь у мирних зібраннях і демонстраціях;
- статті 41: право на приватну власність та користування результатами інтелектуальної діяльності;
- статті 42: право займатися підприємницькою діяльністю;
- статті 43: право на працю;
- статті 44: право на проведення страйку;
- статті 53: право на отримання освіти.
Водночас існують права, які залишаються непорушними навіть під час особливого режиму. До таких належать:
- стаття 24: право на рівність перед законом та рівні конституційні права для всіх громадян;
- стаття 25: заборона позбавлення громадянина України його громадянства та право вибору громадянства;
- стаття 27: право на життя, яке є недоторканним;
- стаття 28: право на повагу до людської гідності;
- стаття 29: право на свободу та особисту недоторканність.
У разі утворення військове командування та військові адміністрації мають право:
- посилювати охорону стратегічних об’єктів;
- забороняти проведення акцій, а також масових зібрань;
- запровадити особливий режим в’їзду та виїзду, а також обмежити пересування громадян;
- проводити перевірку особистих речей;
- використовувати потужності, а також трудові ресурси установ й підприємств;
- вводити заборону на торгівлю певними товарами й не тільки.
Звільнення під час воєнного стану
До війни роботодавці не мали права звільнювати працівників в період його відпустки або ж тимчасової непрацездатності.
Сьогодні ж, під час дії особливого режиму, працівників можуть звільнити на наступний день після:
- завершення періоду тимчасової непрацездатності, що підтверджується лікарняним листом;
- закінчення відпустки.
Виключенням є відпустки, які надаються у разі вагітності, пологів й декрету.
Відпустка під час воєнного стану
В нашому законодавстві передбачені кілька видів відпусток. Загалом кожного року можна брати відпустки сумарно на 24 календарні дні. Водночас освітяни мають довший відпочинок, а ті, хто працює у шкідливих чи особливих умовах – можуть брати додаткові “канікули”.
Після початку повномасштабної війни роботодавці та працівники повинні дотримуватися норм закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Згідно з законом щорічну відпустку можуть скоротити до 24 календарних днів на період дії особливого режиму. Однак це не стосується інших видів відпусток, таких як додаткові або соціальні.
Зокрема, роботодавці мають право обмежити будь-який вид відпустки для працівників, які зайняті на об’єктах критичної інфраструктури, виконують мобілізаційні завдання або беруть участь у виробництві товарів для оборонних потреб.
У таких ситуаціях невикористані дні будуть перенесені на час після завершення особливого режиму.
Стан війни і воєнний стан – різниця
В нашому законодавстві поняття “воєнний стан” згадується лише в кількох випадках, причому його детального визначення немає. Наприклад, у Конституції цей термін зустрічається лише двічі:
- у розділі, який стосується парламенту: парламент має право за пропозицією президента оголосити воєнний стан і прийняти рішення про мир;
- у розділі, що стосується глави держави: він може подати до парламенту пропозицію щодо запровадження особливого режиму. Крім того, він також може прийняти рішення щодо застосування Збройних сил України (ЗСУ) у разі збройної агресії проти нашої країни.
Процедура введення воєнного стану регулюється законом “Про оборону України”. Після офіційного оголошення стану війни, а також початку бойових дій настає етап, який називається “воєнний час”. Цей період продовжується доти, поки не буде завершено дію особливого правового режиму.
Проте в законодавстві відсутнє чітке визначення терміну “воєнний час”. Натомість “воєнний стан” має детальне визначення в Конституції України та ряді інших законодавчих актів.
Чому Україна не оголошує війну Росії
Як пояснював раніше колишній голова Міністерства юстиції Денис Малюська, Україні необов’язкового оголошувати війну Російській Федерації, оскільки міжнародне право визначає війну за фактом порушення територіальної цілісності.
Він відзначив, що в Конституції України “воєнний час” сформульований “неідеально, м’яко кажучи”. Останнє ж, своєю чергою, дає різні підстави для “теорій змови”.
За словами Малюськи, сьогодні в Україні триває війна, у зв’язку з чим всі норми права, які стосуються цього, вже застосовані в країні. Зокрема він додав, що є юристи, які сумніваються в правильності того, щоб наша країна оголошувала стан війни, оскільки в сьогоднішньому випадку України лише захищається.
До якого числа воєнний стан
Як зазначалося раніше, воєнний стан був запроваджений у день початку повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022-го, і тривав перший раз до його продовження 25 травня. У цей же день речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко офіційно підтвердив, що в країні вводиться обмеження на виїзд за кордон для чоловіків у віці від 18 до 60 років.
Протягом періоду повномасштабної війни воєнний стан був продовжений десять разів. Востаннє його продовжували з 11 серпня 2024-го до 9 листопада поточного року. В листопаді, очевидно, він буде знову продовжений.
Чи законна в Україні мобілізація
Як розповів у коментарі Hromadske колишній суддя Конституційного суду Віктор Шишкін, оголошення або ж неоголошення війни є лише елементарною спекуляцією людей, які не бажають виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту країни.
Він пояснив, що жоден закон України не вимагає оголошення війни для призову військовозобов’язаних. Відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції, голова держави має повноваження ухвалювати рішення про загальний або частковий призов, а також запроваджувати воєнний стан, якщо виникає загроза незалежності країни.
Зокрема Шишкін нагадав, що під час президентства Петра Порошенка в Україні не вводився воєнний стан, але було прийнято рішення щодо декількох хвиль мобілізації. Втім, тоді ж відповідний крок був антиконституційним.
Він підкреслив, що для оголошення мобілізації не обов’язкового оголошувати війну. Водночас якби Україна ввела б воєнний стан ще у 2014 році, під час окупації Криму та частин територій Донецької та Луганської областей, Європа та Сполучені Штатами Америки (США) були б більш дієвими в питанні допомоги нашій країні.
