Наприкінці січня 2026 року інформаційний простір сколихнула чергова хвиля викриттів: Міністерство юстиції США оприлюднило колосальний масив документів — близько трьох мільйонів нових файлів, що стосуються резонансної «справи Епштейна». Попри те, що головний фігурант, фінансист-педофіл Джеффрі Епштейн, за загадкових обставин пішов із життя у в’язниці, розслідування його злочинної мережі, яка обслуговувала світову еліту, продовжує обростати новими деталями.
Цього разу увага дослідників та медіа прикута до несподіваних географічних згадок. Серед тисяч сторінок компромату знову спливає «українське питання», а точніше — специфічний закарпатський слід.
Чи є прямий зв’язок із Закарпаттям?
Варто одразу внести ясність: станом на сьогодні в опублікованих документах немає прямих доказів того, що сучасні мешканці Закарпатської області або вихідці з регіону були безпосередніми учасниками оргій чи фінансових махінацій Епштейна. Україна як держава згадується в архівах лише епізодично (кілька десятків разів), переважно в контексті ділових пропозицій або загальних контактів, які не тягнуть на кримінальні звинувачення.
Проте існує глибокий історичний та родинний зв’язок, який веде до ключової фігури цього скандалу — Ґілейн Максвелл, правої руки Епштейна, яка зараз відбуває покарання за вербування неповнолітніх. Корені цієї жінки та її впливового батька тягнуться безпосередньо до соляних копалень Закарпаття.
Ян Гох із Солотвина: Шлях від бідності до медіаімперії
Батько Ґілейн, легендарний медіамагнат Роберт Максвелл, народився у 1923 році в селищі Солотвино під іменем Ян Гох (Мехел Гершович). Його доля — це класичний, хоч і суперечливий, приклад “self-made man”. Виходець із бідної єврейської родини, він був змушений тікати з рідного краю під час угорської окупації. Пройшовши через терни біженства в Європі, він опинився у Великій Британії, де змінив ім’я та розпочав запаморочливу кар’єру.
Відслуживши у британській розвідці (підрозділи MI-9 та MI-14), Максвелл трансформувався у медіагіганта. У його руках опинилися такі видання, як Daily Mirror та New York Daily News, а також видавництво Pergamon Press. Бувши депутатом британського парламенту від лейбористів, він став однією з найвпливовіших постатей світу 1980-х років.
Ностальгія чи шпигунське прикриття?
Цікаво, що у 1978 році Максвелл використав свої зв’язки на найвищому рівні СРСР (зокрема зустріч із Леонідом Брежнєвим), щоб отримати дозвіл відвідати закрите на той час Закарпаття. Його візит до рідного Солотвина часто подають як сентиментальну подорож до витоків. Очевидці згадували, як лорд спускався у соляні шахти та нібито обіцяв інвестувати 60 мільйонів доларів у розвиток селища, жахаючись його занедбаності.
Проте аналітики припускають інше: візит до СРСР міг бути ідеальним прикриттям для налагодження контактів між західними елітами та радянськими спецслужбами. Максвелла неодноразово підозрювали у роботі на КДБ, Моссад або британську розвідку одночасно. Хоча офіційних підтверджень його статусу агента в архівах досі немає (більшість із них засекречені в Москві), його роль «корисного партнера» для Кремля була очевидною.
Виховання у «сірій зоні»: Спадок для Ґілейн
Саме в такому середовищі — на перетині великої політики, спецслужб та агресивного бізнесу — виховувалася Ґілейн Максвелл. Вона бачила світ як систему кулуарних домовленостей, де закон є лише формальністю. Після загадкової смерті батька в 1991 році (він зник за бортом власної яхти «Леді Ґілейн») з’ясувалося, що Максвелл викрав понад мільярд доларів із пенсійних фондів своїх працівників.
Залишившись без спадку, але зі зв’язками, Ґілейн перебралася до США, де знайшла в особі Джеффрі Епштейна нову фігуру влади. У 2021 році суд довів, що вона була не просто подругою мільйонера, а системним архітектором його мережі експлуатації.
Українські прізвища у файлах 2026 року
У нових публікаціях фігурують імена, пов’язані з українським політикумом та бізнесом. Зокрема, у листуваннях згадується колишній політик Олександр Вілкул, а також київські модельні агенції, як-от «Linea 12». Керівниця агентства Маша Манюк підтверджувала контакти з агентом Жаном-Люком Брунелем (соратником Епштейна), хоча категорично заперечувала будь-яку причетність до незаконних схем.
Важливо зазначити, що згідно з даними Le Parisien, російський слід у справі значно масштабніший: у документах виявлено тисячі згадок про Росію та сотні — про Володимира Путіна, що натякає на спроби Епштейна та Максвеллів грати у велику геополітичну гру через шантаж та вплив.
Джерела та матеріали; Біографія: Джон Престон, «Падіння: Таємниця Роберта Максвелла» (2021) — про закарпатське походження магната; Юридичні факти: Офіційні протоколи суду США у справі Ґілейн Максвелл (2021) та розсекречені файли Мін’юсту США (2024–2026); Розслідування: Матеріали Le Parisien (про російський слід) та аналітика Forbes щодо фінансових схем Епштейна; Архівні дані: Регіональні нариси «Турінформ Закарпаття» про візит Максвелла до Солотвина.
